Обізвалася морквиця - гарбузовая сестриця

Пам'ятаєте народну приказку про бідолашну дівчину, яка сидить в темниці, а коса у неї на вулиці. Так і хочеться щиро поспівчувати цій особі через жахливе становище, в якому вона перебуває. Але не поспішайте телефонувати в громадські організації із захисту прав людини. Не все так трагічно. Мова йде про звичайнісіньку моркву, яка сидить собі у землі, виставивши назовні зелений чубчик гички і чекає, коли ж вона достигне, щоб її за цей чубчик висмикнули. Але, щоб морква достигла, погодьтеся, що спочатку треба її посіяти.
Якщо заглянути в посівний календар,то з'ясуємо, що цього року моркву сіють 29-30 квітня, а в травні - з 1 до 7, тоді - з 10 до 13 і 29-30. Морква належить до так званих жовто-зелених овочів, які вважаються основними джерелами каротину. Морква буває ранніх, середніх і пізніх сортів. Коренеплоди ранніх сортів, як правило, більш короткі і солодкі, але вони гірше зберігаються. Морква пізніх сортів більш довга, загострена, її врожайність значно вища. Для моркви підходять легкі грунти. Ця культура досить холодостійка. Мінімальна температура проростання насіння - 3-5 градусів Цельсія, оптимальна 18-25 градусів. Сходи витримують заморозки до -4 морозу. Морква посухостійка, проте високі урожаї дає при рівномірно зволоженому грунті протягом всього вегетаційного періоду. Різкий перехід від засухи до високої вологості призводить до розтріскування коренеплодів. Особливо вимоглива до відповідної кількості вологи під час проростання насіння і на першій стадії росту. Насіння моркви набухає повільно через високий вміст ефірних масел. До речі, через них це насіння має сильний характерний запах, відсутність якого означає, що воно не придатне для посіву. Моркву висівають 2-3 рази: для отримання пучкової продукції - ранньою весною або під зиму, а для тривалого зберігання - в кінці травня - першій половині червня. Висівають широкорядним способом з шириною міжрядь 30-40 см. Глибина посіву - від 0,5-1 см при підзимовому посіві до 2-3 см в травні. Якщо насінинки будуть знаходитися дуже глибше, то їм не вистачить поживних речовин, щоб вийти на поверхню. Не одержати сходів можна і при посіві недостатньо зволожений грунт. Таким чином, для кращого підтягування вологи до насіння до і після посіву грунт злегка ущільнюють. Корисне також мульчування перегноєм, торфом або плівкою, яку знімають відразу після появи перших сходів.
Щодо сортів, то, як рекомендують фахівці мережі магазинів "Урожай", треба звернути увагу на ранній "Перший збір", що відрізняється високою врожайністю і вегетаційним періодом у 100-10 днів. До 26 см виростає пізньостиглий сорт "Красний велікан", чудово придатний для довготривалого зберігання, стійкий до розтріскування та механічних пошкоджень. Гарні відгуки мають також насичено оранжевого забарвлення сорт "Долянка" - вегетаційний період 140-150 днів. Його важливою особливістю є також і відсутність тенденції до утворення бокових корінців. Середня урожайність 650-800 центнерів з га. 
До "хітових" сортів відносять також "Осінню королеву" (довжиною до 25 см, масою 150-200 г, з високим вмістом каротину), "Шантане" або "Світшан" (покращений "Шантане") - вегетаційний період 115- 125 днів, врожайність 4-9 кг/кв.м, високі смакові якості та чудова лежкість.
"Морквяними" новинками є пізньостиглий високоврожайний сорт "Дарина" (вегетаційний період 150 днів) та середньостиглий "Памела" - сорт з високими смаковими якостями, вегетаційний період 100-110 днів
Недавно з'явилася і пізньостигла морква "Наюва" - високоврожайний сорт з вегетаційним періодом 140-160 днів, коренеплоди масою 150-200 г.
Щодо морквяної історії, то морква як овочева рослина стала розповсюджуватися лише в XV сторіччі. Батьківщина її - Середземномор'я. До речі, в середньовічній Італії моркву взагалі використовували тільки як ліки. В їжу споживають свіжі коренеплоди і їх сік, це відомо всім. Але виявляється, що їстівними є також і бадилля та насіння моркви. Морква покращує травлення, збільшує виділення молока у жінок, які годують груддю, сприяє виведенню піску і невеликого каміння при сечокам'яній хворобі і володіє загальнозміцнюючою, послаблюючою і сечогінною дією. Експериментально встановлено, що морква активізує внутрішньоклітинні окислювально-відновні процеси, регулює вуглеводний обмін, сприяє эпителізацї і володіє антисептичними, протизапальними, знеболюючими і ранозагоювальними властивостями. Насіння, в свою чергу, має протиглистну і протибродильну дію. До речі, саме з насіння моркви одержують препарат даукарин, який розширює коронарні судини і володіє спазмолітичною дією, тому призначається хворим із артеріосклерозом і коронарною недостатністю. Моркву як полівітамінну рослину широко використовують при авітамінозах і малокрів'ї, а також при виснаженні організму. Моркву і морквяний сік приймають при сильному кашлі, рекомендують давати маленьким дітям як полівітамінний засіб. Зовнішньо свіжу подрібнену або натерту моркву використовують при опіках, обмороженнях, не заживаючих гнійних ранах і запаленнях ділянок шкіри.
Щодо морквяних городніх рекордів, то, скажімо, мешканка села Викса Нижегородської області (Росія) виростила на присадибній ділянці моркву вагою 2 кг 180 гр. Цей овоч являв собою гігантське зрощення докупи більше десяти морквин на одному корені.