Люди поважають часник з давніх часів. Більше того, у пам’ятках літератури, що дійшли до нас, ця рослина частіше описується не як продукт харчування, а як лікувальний засіб. Стародавні греки застосовували його як протиотруту від укусів змій. Від зміїної отрути у стародавні і середні віки часник використовували і слов’яни, навіть називаючи «зміїною травою».

Часник – рослина багаторічна, морозостійка і світлолюбна, вимоглива до ґрунтової родючості і вологи. Він здатний витримувати посуху, але урожай його при цьому різко знижується. Тому часник краще вирощувати на поливі, і в принципі фахівці рекомендують припиняти його за 20-30 днів до збирання.

Цибулина часнику складна, складається з зубчиків (часточок), що «сидять» на загальному материнському денці. Кожен зубок – самостійний організм. Кількість зубчиків у цибулині – від 4 до 30. Чим їх менше, тим вони більші. При великій їх кількості більш великі зубки розташовуються зовні, дрібні всередині. Цей матеріал використовується при посадці.

У культурі відомі два підвиди часнику – такий, що дає стрілки, і такий, що не дає стрілок. Кожен з них має дві форми – яру та озиму. Різкої різниці між ними немає. При посадці навесні озимий часник формує однозубковую цибулину. Озимий часник більш зимостійкий, достигає на 20 днів раніше від ярого часнику, урожайність його в 1,5 рази вище, він на смак гостріший, порівнянні з ярим часником, але зберігається гірше ярого.

Краще часник вдається на родючих грунтах з глибоким орним шаром, оскільки основна маса коренів розташована на глибині 30-35 см

Розмножується часник вегетативно, в основному - зубчиками. У часника, який ждає стрілки, формується суцвіття, але замість насіння в ньому утворюються повітряні цибулинки – «бульбочки», які можна використовувати для посіву. В перший рік з них виростає невелика цибулинка-однозубка. На наступний рік її висаджують для отримання вже великої товарної цибулини. Насіння часник дає тільки у високогірних районах півдня, де багато ультрафіолетового випромінювання.

За сприятливих умов озимий часник дозріває наприкінці липня, а ярий – на 2-3 тижні пізніше. Та щоб головки були тугими і великими, навіть в останні тижні перед збиранням не можна обходити його увагою. За 20 днів до збирання поливання зменшують, але ґрунт утримують у помірно вологому стані. Незадовго до збирання землю від цибулин відгортають, аби пришвидшити дозрівання часнику.

Збирають його, коли крайнє нижнє листя повністю пожовтіє, а середнє – на чверть або третину. При запізнілому збиранні у часнику тріскаються верхні лусочки, головки розпадаються на зубки, і він стає непридатним для тривалого зберігання. До того ж може розпочатися вторинний ріст.

Якщо часник зібрати рано, більша його частина матиме невизрілу шийку, погано сформовані лусочки. Хоча деякі городники вважають, що часник краще зібрати на 5 днів раніше, аніж на 5 днів пізніше. При ранньому збиранні завдяки відтоку поживних речовин із листя у головки часник дозріє і під навісом.

Аби визначити термін збирання, городникам, які не мають досвіду вирощування часнику, треба періодично (починаючи із середини липня) раз на тиждень викопувати кілька головок у різних місцях грядки й уважно оглядати їх. Якщо часник не дозрів, зовнішня його оболонка ще соковита, міцно утримує зубки в головці і високо здіймається до стебла. У стиглого часника оболонка навколо стебла вже суха, але ще втримує головку. Такий часник викопують негайно. За дощового літа зібрати часник краще раніше.

Викопують часник садовими вилами, обережно підчепивши збоку. Рекомендується збирати цю городню культуру за сухої погоди. Однак якщо тривалий час стоїть посуха, то перед викопуванням грядку бажано полити. Коли струшувати з викопаних головок сухий ґрунт, корінці обриваються біля самого денця (особливо якщо часник росте на суглинках), відкриваючи доступ інфекціям. А ось звільнити корені від злегка вологого ґрунту набагато легше.

Викопаний часник за гарної погоди розкладають на грядці рядами так, щоб листя другого ряду прикривало головки першого ряду і т.д. Сушать 2-3 дні, тоді перевертають і сушать далі ще стільки ж часу. Тоді часник добре просохне, сонце не припече цибулин, а зубки всередині не розм’якшаться. Якщо погода нестала, часник краще розкласти під навісом. Перед закладанням на зберігання обрізають корені та листя, залишаючи пеньок завдовжки 4-5 см. Водночас перебирають часник та видаляють пошкоджені головки, вибираючи при цьому найміцніші.

За матеріалами газети «Львівська Пошта»