Збирання пізніх овочів

До настання заморозків в сонячну погоду завершують збирання коренеплодів. Редьку, пастернак і селеру викопують садовими вилами або лопатою, тому що вони знаходяться глибоко в ґрунті, листки обрізають на рівні шийки. Дрібні коренеплоди петрушки і селери залишають під зиму. За наявності теплиць, що обігіріваються, висаджують селеру й інші коренеплоди масою 50-100 г для осінньої і зимової вигонки зелені. Збирають посіяні в серпні зеленні культури: шпинат, салат, кріп, цибулю ріпчасту на зелень. Шпинат виривають з коренем до заморозків. Рослини при цьому не миють, що покращує лежкість. Зберігають його в целофанових пакетах при температурі -1...-2°С протягом двох місяців.
До заморозків заготовляють для вигонки взимку салат цикорний. Збирають коренеплоди діаметром 3-5 см. Зібрані рослини укладають у купи коренеплодами всередину, а листками назовні, щоб забезпечити відтік поживних речовин з листів у коренеплоди. Через 7-10 діб листки зрізають, залишаючи черешки довжиною 2-3 см, і прикопують у парнику або підвалі. Збирають свіжу зелень салату ендивію і ескаріолу до заморозків (-6...-8°С). Перед випаданням снігу ці овочі збирають з коренем і прикопують у підвалі або сховищі. При температурі +3...+5°С в темному приміщенні листки цих салатів відбілюються, втрачають гіркоту і можуть використовуватися протягом усієї зими. 
Цибулю порей збирають у другій половині сонячого дня. Викопують її лопатою або садовими вилами і, укладаючи на землю, підрізають трохи корені. Потім рослини сортують за діаметром несправжньої цибулини, зв'язують у пучки і прикопують у підвальному приміщенні у вологий пісок, де вони зберігаються свіжими до трьох місяців. Деякі городники цибулю порей не викопують, а залишають під зиму на грядках. Навесні одержують зелень. 
Корені хрону збирають садовими вилами, коли на рослині починають відмирати листки. Звичайно цю роботу проводять перед сильними заморозками. Викопують хрін обережно, щоб не пошкодити не лише товарний корінь, але і молоді корені товщиною 1-2 см, що ростуть вглибину. При копанні й обрізуванні намагаються не залишати на ділянці кінців коренів і корінців, інакше ділянка швидко засмітиться хроном. Викопані корені обтрушують від землі, обрізають залишки листя і нижніх кінців, уникаючи при цьому порізів і інших ушкоджень. Кращої якості одержують хрін при вирощуванні в одно- або дворічній культурі. Великі і довгі корені (діаметром 1,6-1,8 см) використовують для переробки і зберігання, а дрібні відрізки - для посадки на наступний рік. Гарним посадковим матеріалом вважають бічні корені довжиною 20-25 см і більше, товщиною 0,8-1,5 см, підрізані знизу гострим ножем навскіс, а зверху перпендикулярно поздовжньої осі. Їх зв'язують пучками по 10-15 шт. і зберігають у підвалі або прикопують у траншеях, перешаровуючи сухим піском або торфом. 
Після 15 жовтня настає пора збирання і квашення капусти білоголової середньопізніх і пізньостиглих сортів. Лише при своєчасному висаджуванні (2-5 червня) добре розвиненої розсади й оптимальних умов вирощування основна маса товарних головок закінчує своє формування в першій декаді жовтня. У цей час спостерігається стійке похолодання і, природно, припиняється ріст рослин. Низькі температури і короткострокові заморозки до -4...-5°С не позначаються негативно на якості капусти, якщо головки ще не зрубані. Зібрані і залишені на ділянці головки при загрозі заморозків укривають. Цілі головки зрізають під корінь із двома-трьома зовнішніми, покривними листками в суху, сонячну погоду вдень і дають їм обсохнути. При цьому не допускають в'янення листків. Усі види ушкодження головок посилюють процес дихання, що знижує їх якість і лежкість. Ушкоджені головки відразу використовують для квашення.
Для насіннєвих цілей і закладання на зберігання рослини капусти виривають з коренем. Збирають їх якомога пізніше. Здорові щільні головки лежких сортів із покривними листками залишають на тривале зберігання у свіжому вигляді. Слідом за капустою білоголовою збирають капусту брюссельську пізніх сортів. Щоб продовжити термін її споживання на півтора місяці, рослини викопують з коренями і прикопують в підвалі у вологий пісок або землю. Зручно використовувати для цього великий глибокий ящик. Іноді підвішують рослини коренями догори на поперечини сховища. Головки, відділені від стебла, швидко в'януть, а залишаючись на ньому, довго зберігаються свіжими. Температуру в підвалі підтримують +1...+2°С. Окремо головки розміром з волоський горіх (3-4 см) зберігають при нульовій температурі протягом 10-12 діб. Верхівку рослини також можна використовувати як зелень. Листки, що залишилися на рослині, закладають у компостну купу, а стебло виривають, підсушують і спалюють. 
Пізно восени (кінець жовтня - початок листопада) збирають бульби топінамбура (груші земляної). Він належить до рослин, що досі не оцінені належним чином. Бульби цієї рослини використовують як картоплю або вживають у сирому вигляді. У бульбах відсутній крохмаль, проте утримується інсулін, дуже корисний для діабетиків.
Топінамбур вирощують і для кормових цілей. Якщо його вирощувати на удобреній ділянці, утвориться велика надземна маса, яку використовують на корм худобі. Топінамбур - невибаглива рослина, яка не вимагає поливу, морозостійка, її можна вирощувати повсюди. Він погано росте на ділянках, відкритих вітрам, тому що, досягнувши висоти 2-3 м, може від вітру бути вивернутим із землі. Бульби висаджують рано навесні широкорядним способом за схемою 100х50 см на глибину до 15 см. У вегетаційний період ґрунт розпушують і підгортають. Збирати бульби можна не лише пізно восени, але й навесні. Якщо частину бульб залишити в землі, то з них виростають нові рослини. Культивують топінамбур на одній ділянці не більш п'яти років. Узимку його зберігають у холодному підвалі, у буртах або в парнику. Бульби перешаровують землею, щоб вони не висохли. 
Закінчивши збирання врожаю, очищають ділянку від рослинних решток і ще раз просапують бур'яни. Рослинні рештки здорових рослин закладають у компостні купи, а хворих спалюють або закопують глибоко в землю. 
Відома давня книга із порадами по господарству "Домострой" вчить багатьом чеснотам, які свого часу нарекли міщанськими, наприклад, ощадливості. У ній написано: "В господарстві нічого не повинно пропадати марно. Капустяні качани, листки від буряка й ріпи, відходи від м'яса і риби, крихти зі скатертини - збирати і цим, чого-небудь додавши, годувати робочих коней, корів, птицю, собак - "кому що підійде".