Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 30 - 120 см, під час розтирання видає лимонний аромат. Стебло розгалужене, вся рослина м'яко-волосиста. Квіти рожеві або білі, в пазушних пучках. Цвіте в липні-серпні. Розводиться часто для бджіл. Насіння висівають рано навесні в парник і вирощують розсаду або безпосередньо у відкритий ґрунт. Вирощують на відкритих сонячних ділянках з легким родючим ґрунтом. Використовують свіжу або висушену зелень як приправу до різних салатів, страв з овочів, м'яса та риби, для ароматизації чаю та в консервуванні. Збирають фактично тільки листя на початку цвітіння. На організм людини діє своїми оліями, гіркотою та дубильними речовинами, що містяться в ній. Відомо, що в мелісі міститься вітамін С. Наукова медицина користується мелісою обмежено, олія з меліси знаходить застосування в парфумерному виробництві. Народна медицина вживає мелісу за всіх видів нервових хвороб, за неврозу шлунка після сильних душевних потрясінь, від переляку, горя, туги; за кольок у кишківнику та здуття, за мігрені й нічим нез'ясовного головного болю; за посиленого серцебиття та запаморочення, за блювотиння у вагітних, а також за зубного болю.